1 Corinthians 13
1 Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я — мiдь, що дзвенить, або кiмвал, що бриньчить.
2 Якщо маю дар пророцтва, i знаю всi таємницi, i маю всяке пiзнання i всю вiру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, — то я нiщо.
3 I якщо роздам усе добро моє i вiддам тiло моє на спалення, а любови не маю, то нема менi з того нiякої користи.
4 Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається,
5 не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла,
6 не радiє з неправди, а радіє iстинi;
7 усе покриває, всьому йме вiру, всього сподiвається, все терпить.
8 Любов нiколи не минає, хоч i пророцтва скiнчаться, i мови замовкнуть, i знання зникне.
9 Бо ми частинно знаємо i частинно пророкуємо;
10 коли ж настане досконале, тодi частинне припиниться.
11 Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина мiркував, як дитина розумiв; а коли став мужем, тодi вiдкинув дитяче.
12 Тепер ми бачимо нiби у тьмяному дзеркалі, тодi ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тодi пiзнаю, подiбно як i я пiзнаний.
13 Нині ж перебувають цi три: вiра, надiя, любов; але бiльша з них любов.